Імплантати зубів — металеві каркаси або штифти, які загвинчуються в кістку щелепи, а на них встановлюється коронкова частина штучного зуба. Але, щоб здійснити операцію з встановленням імплантанта, необхідно, щоб кістка була відповідних розмірів. Якщо вона стоншена, то потрібно її наростити.
Субперіостальні та міні імпланти, які раніше застосовувалися дозволяли без клопіткої процедури синус — ліфтингу, тобто нарощування кісткової тканини, встановлювати імпланти пацієнтам, які через низький рівень кістки мають протипоказання, чи не бажають застосовувати інші види імплантів.
Субперіостальні імпланти застосовували, якщо рівень кісткової тканини критично низький для встановлення іншого виду імплантів, таких як коренеподібні, пластинчасті та комбіновані. Якщо зуби відсутні досить тривалий термін, а пацієнт не погоджувався нарощувати кісткову тканину, то у такому випадку підходили субперіостальні імпланти. При активному всиханні ясен, яке спостерігається у людей похилого віку також застосовувалися субперіостальні імпланти. Їх встановлення відбувалося шляхом закріплення імпланту під бічну частину ясен. В окістя, тобто між кісткою та яснами. Встановлення субперіостального імплантанту відбувалося після знятого зліпка щелепної кістки пацієнта. На основі цього зліпка виготовлявся індивідуальний імплант, який потім вводився йому в окістя. Дана операція не потребувала тривалого реабілітаційного процесу чи специфічного догляду, оскільки її травматичність мінімальна.
Міні імпланти застосовувалися в естетичних цілях, щоб доповнити зубний ряд. Вони не надавалися для повноцінного відновлення жувальної функції, оскільки не були такими надійними, як, скажімо, коренеподібні, і не впораються із серйозним навантаженням пережовування. Тому їх не встановлюють на кутні зуби. Проте, якщо інші види імплантів не підходили для індивідуальної ситуації пацієнта, чи були протипоказані йому, то міні імпланти в естетичному аспекті встановлені в зоні усмішки задовольняли споживача. Міні імпланти схожі на шурупи, які вводилися у кісткову тканину, не залежно від її рівня і товщини. Тобто, у разі стоншення кісткової тканини для встановлення міні протезів не потрібен синус — ліфтинг. Вони, у порівнянні з іншими імплантами, набагато меншого розміру, хоч також виготовлені з титану. Їх невеликий розмір під час операції встановлення мав мінімальний травмуюючий вплив, тому й болісні наслідки незначні. Але, через певну мініатюрність, на них не прикріплювали ні мостові конструкції, ні повноцінні протези. Вартість міні протезів набагато нижча від іншого виду протезів, адже на них іде менше матеріалу для виготовлення самого протезу, та й сама процедура встановлення — легша і швидша.