Артикулятор (у перекладі з латинської “арті куіс” - з'єднання, зчленування, суглоб) — це апарат, який відтворює і наслідує рухи нижньої щелепи. Цей пристрій своїм механізмом дії створений для допомоги стоматологам — у визначенні рухів нижньої щелепи відносно верхньої. Найпростіші — рухи вгору — вниз. Найсучасніші — рухи в різні сторони, а саме: рухи під час мовлення, пережовування, відкривання та закривання рота, бічні рухи та ін.
Існує велика кількість артикулярів, проте усі вони поділяються на чотири види, згідно їхнього принципу функціональності та складності самого механізму. Це: прості (шарнірні) артикулятори, середньоанатомічні (лінійно — площинні), напіврегульовані та повністю регульовані або універсальні. Простий площинний артикулятор, тобто шарнірний, виконує рухи вгору — вниз. Оскільки, він не виконує бічних рухів (це найпростіший артикулятор), то його використання надзвичайно обмежене в наше сьогодення. Тому, він практично не годиться для використання (адже є кращі). Але, для вивчення студентами — знадобиться :). Лінійно — площинний артикулятор “мудріший” від попереднього, адже він допускає змінне положення різців. У ньому зафіксований різцевий та суглобовий кути і не регульовані відхилення у різні боки. Середньоанатомічний артикулятор широко використовується для виготовлення повного знімного протеза (при умові відсутності зубів) та для виготовлення окремих коронок. Напіврегульований артикулятор, як зрозуміло із самої назви — (на пів) регулює кути сагітального суглобового шляху і кут Беннетта. Ці артикулятори можують налаштовуватися на індивідуальні кути пацієнтів та на узагальннені кути суглобового шляху. І, нарешті — універсальний артикулятор — повністю регульований (і - найпрактичніший). Він регулюється для досягнення оптимальних кутів, згідно індивідувльних даних щелеп кожного пацієнта, використовуючи лицеву дугу. Такі артикулятори також дозволяють змінювати протрузію та ретрузію. Щоб найкраще налаштувати їх — використовують аксіографічні записи рухів нижньої щелепи.