Ці дві зубозберігаючі операції проводяться подібно, бо схожі за специфікою. Якщо патологічний процес видаляється разом із коренем - це ампутація; якщо вогнище запалення видаляється з коренем і коронковою частиною над ним – це гемісекція.
У будь якій з цих операцій, перш ніж видаляти уражені ділянки, слід провести пломбування усіх коренів, які повинні залишитися. Це роблять кілька днів до операції, але не зволікають. І гемісекція, і ампутація кореня зуба відбуваються під місцевою анестезією.
В залежності від розташування зуба, наявності чи відсутності прилеглих зубів та інших індивідуальних нюансів кожного пацієнта, спеціалісти вибирають оптимальний метод, яким буде проводитися операція.
Простий метод – якщо відсутній сусідній зуб і покращений доступ до ділянки оперативного втручання.
У випадку ампутації кореня зуба. Відсікають ту коронкову частину, що розміщена впритул до ураженого кореня. Це здійснюється конусним бором на межі між емаллю та цементом зуба. Таким чином створюється переріз кореня, що дозволяє його безперешкодно відсікти і видалити за допомогою елеватора чи шпиць. Порожнину обробляють антисептичними та кровоспинними засобами, а також препаратами, які відновлюють кістку. Після того обов’язково шліфують гострі нависаючі краї зуба в місці фуркації. А також формують коронкову частину зуба, відповідно до збережених коренів.
У випадку гемісекції. Все відбувається майже так само, як і в ампутації. Крім того, що здійснюється відсічення не тільки ураженого кореня, а й частини коронки. Тому – спершу відбувається сепарація коронкової частини зуба до місця розгалуження зуба на корені. А тоді вже видалення і ураженого кореня, і коронкової частини зуба над ним. А інші корені та решта коронкової частини зуба над ними – зберігаються.
Складний метод – із відшаруванням слизово-окісного клаптя. У цьому методі на початку і в кінці операції застосовується техніка зубозберігаючої клаптевої операції.
Цей метод застосовують, коли немає полегшеного доступу до проблемних коренів зуба. Якщо мова йде про піднебінні корені, то формують клапоть ясен із піднебінної сторони. Якщо оперують щічні корені, то вирізають клапоть ясен із вестибулярної сторони. Форма слизово – окісних клаптів нагадує трикутник чи трапецію. Їх відшаровують за допомогою бору. Для кращого доступу до кореня зуба, оголюючи місце фуркації, частково видаляють альвеолярну стінку. Тоді, у випадку ампутації кореня зуба - відсікають корінь по межі, де він переходить у коронку. А у випадку гемісекції – розрізають також і коронкову частину зуба, що знаходиться над ураженим коренем, і її видаляють також. Якщо корінь покручений чи виникають труднощі у його видаленні, то по усій протяжності його розсікають, а тоді видаляють частинами. Як і в простому методі - ріжучі альвеолярні краї та гострі нависаючі коронкові частинки шліфують. При потребі – чистять відкладення. Порожнину, де знаходився видалений корінь зуба заповнюють спеціальними препаратами. В кінці операції – ясенні клапті загортають на їх попереднє місце і зашивають. Потім на шви накладають стерильну пов’язку, яку систематично оглядають і наносять відповідні медикаменти. Шви знімають приблизно через один тиждень. Догляд і поведінка пацієнта післяопераційного періоду ще делікатніша, ніж після клаптевої операції.
Врятований зуб чи його частини покривають коронкою і використовують у протезуванні.
З розвитком стоматології ці дві операції практично не застосовуються. У зв’язку з малою ефективністю і непрогнозованим віддаленим результатом ці операції виконують тільки на багатокореневих зубах, які після проведення даних маніпуляцій стають менш надійними та не витримують жувального навантаження.
У сучасній стоматології тепер частіше застосовується зубна імплантація, яка є більш прогнозована функціонально, надійніша та естетичніша.