Гутаперча являється одним із найпоширеніших пломбувальних матеріалів сучасної стоматології, хоч її використовують у цій галузі вже більш ніж століття. Щоб отримати цей пломбувальний матеріал, необхідно із соку гутаперченосних рослин (манілкари Manilkara bidentata та палаквіуму Palaquium gutta) виготовити і спеціально опрацювати латекс і коагулювати його. Якщо торкнутися хімічних ознак гутаперчі, то слід зазначити, що вона є у двох кристалічних формах – альфа і бета. Вони мають особливу властивість змінювати форми з однієї в другу в залежності від температури, яка впливає на них. Якщо бета фазу підігріти від 42°С до 44°С вона перетвориться в альфа фазу. При умові тривалішого нагрівання від 56°С до 64°С відбувається повне розплавлення гутаперчі. Після того матеріал, знову повертаючись у бета фазу, в значній мірі зменшується у розмірах, тому його в цей період слід ущільнювати. При виготовленні гутаперчі в альфа фазі зменшується зсідання матеріалу, а компресія її остаточно компенсує.
Переваги даного матеріалу очевидні: з мінімальними подразненнями, токсичністю і алергічними реакціями, та з вагомими якісними перевагами – він біосумісний, володіє антибактеріальними властивостями, є рентгеноконтрастним, міцним і випробуваний на практиці пломбувальним матеріалом.
Гутаперча володіє такими властивостями, які уможливлюють її пом’якшення за допомогою певних розчинників з метою кращого проникнення в канальні нерівності.
Гутаперча – це герметизуюча основа пломби для просторового заповнення нею кореневих каналів та розгалужень під час їх обтурації.
Обтурація кореневого каналу – це заповнення, «закупорення» кореневого каналу і його розгалужень певним герметизуючим матеріалом з метою чіткого відмежування порожнини зуба від периапікальних тканин. Спеціально для таких цілей виробники виготовляють конусоподібні штифти із гутаперчі. Вони бувають різних розмірів, стандартизовані, які є основними в процесі обтурації та нестандартизовані, з більшим кутом конусу, що часто використовуються як допоміжні. Оскільки гутаперча дуже добре зарекомендувала себе, то для вертикальної конденсації її виготовляють на носії та для ін’єкційної техніки. Остання може бути в термостійких шприцах, в канюлі та у блоках.
Найпоширенішим гутаперчевим пломбувальним матеріалом є штифти. Вони містять приблизно 20% гутаперчі і близько 60-75% оксиду цинку та відносно малий відсоток різноманітних добавок солей, восків, барвників та антиоксидантів. Не так давно з'явилися гутаперчеві штифти, які містять йодоформ. Цей компонент, як і оксид цинку, володіє антибактеріальними якостями, блокуючи появу патологічної мікрофлори. Існує багато різновидів гутаперчевих штифтів. Вони відрізняються формою, розміром, та хімічним складом. Зміна відсоткового відношення складників дозволяє коригувати твердість, еластичність, крихкість, міцність, рентгеноконтрастність та інші якості матеріалу.