Стоматологічні імпланти — це своєрідні протези, штучний корінь яких у вигляді штифтів імплантується у людську щелепу. Ті штифти мають металевий каркас, на який вгвинчується сама коронка штучного зуба. Найпоширенішими імплантами зубів являлися коренеподібні, пластинчасті та комбіновані імпланти.
Коренеподібні імпланти зубів найнадійніші з усіх раніше відомих видів імплантів. Вони у своїй основі мали гвинт, виготовлений з титану. Цей матеріал добре показав себе зі сторони міцності, гіпоалергенності та приживлювання у кістці, тому вважався найменш ризикованим. Їх форма дещо нагадує циліндр, який ззовні обрамлений різьбою. Коренеподібні імпланти зубів використовували у випадках, коли кісткова маса у достатніх кількостях. А якщо її недостатньо, тоді спершу застосовували синус — ліфтинг — нарощування кісткової маси у кількості, необхідній для імплатації.
Пластинчасті чи пластинкові імпланти були для відновлення зубів у людей, в яких дуже стоншений рівень кісткової тканини, що унеможливлює встановлення коренеподібних імплантів. Імпланти даного виду являлися делікатнішими у порівнянні з попередніми. Їх форма нагадує пластину, до якої закріплюється штифт. Найчастіше пластинчасті імпланти застосовувалися для вирішення проблем у зоні посмішки пацієнта, тобто з метою відновлення передніх зубів. Через делікатність конструкції дані імпланти не витримували сильного жувального навантаження, яке необхідне для кутніх зубів. Міцність конструкції з часом носіння покращувалася за рахунок певної пористості пластини, яка заповнювалася кісткою в міру її росту у внутрішній частині імпланта. А це, в свою чергу, забезпечувало правильне положення зуба у кістці.
Комбіновані імпланти зубів являли собою поєднання коренеподібних та пластинчастих імплантів. Тобто комбіновані імпланти— це, іншими словами пластинчасто — коренеподібні імпланти. Вони були розроблені з метою врахування індивідуальних особливостей будови щелеп та можливих травм ротової порожнини пацієнтів. Вони увібрали в себе усі плюси попередніх обох видів імплантів. Комбіновані імпланти мали різноманітні форми, розміри та ускладнену конструкцію. Їх використовували для встановлення як постійних, так і знімних протезів.