Закритий та відкритий синус-ліфтинг. Етапи синус-ліфтингу.

етапи синус-ліфтингу

Якщо Ви почули словосполучення «синус – ліфтинг», то одразу розумієте, що це один із методів кісткової пластики по нарощуванні кісткової маси. Що собою являє цей метод читайте за посиланням.

Існує два види синус-ліфтингу: закритий і відкритий.

Що собою являє закритий синус-ліфтинг?

Закритий синус-ліфтинг на сьогоднішній час являється безпечним і найменш травматичним видом кісткової пластики. Якщо висота кістки сягає 7-8 міліметрів і потрібно провести односторонню процедуру, то ця техніка є оптимальною для нарощення кісткового об’єму.

Найважливіші етапи закритого синус-ліфтинга:

  • Хірург здійснює маніпуляцію по створенні доступу до глибин слизової оболонки, роблячи у ній певного роду розширення;
  • Отвір збільшується шляхом заглиблення через дно пазухи;
  • Місце, яке звільнилося, заповнюють кістково-пластичною сумішшю. (Ця суміш готується безпосередньо перед маніпуляцією).

Під час закритого синус-ліфтингу отвір, який заповнюється спеціальним розчином – є тим самим отвором, у який буде вводитись коренева частина імпланта.

Закритий синус-ліфтинг – чудовий метод, але він не може зарадити надмірній атрофії кістки. Якщо висота кістки менша 7 міліметрів, але більше ніж 3 мм, то рекомендують обрати інший вид синус-ліфтинга. А саме - відкритий.

Що собою являє відкритий синус-ліфтинг?

Відкритий синус-ліфтинг проводиться при меншій висоті 3-6 міліметрів. Він здатний значно збільшити кістковий об’єм у порівнянні із закритим видом.

Найважливіші етапи відкритого синус-ліфтинга:

  • Хірургом із зовнішнього боку щелепи створюється доступ до бічної стінки гайморової пазухи;
  • Слизову оболонку припіднімають, спершу відшарувавши від кістки;
  • З метою захисту встановлюється мембрана зсередини;
  • Підготовлене вмістилище заповнюється матеріалом для кісткової інтеграції.
  • Ззовні також встановлюється мембрана для захисту;
  • Накладання швів на ясна. 

(У кращому випадку перед накладанням швів можуть одразу спершу встановлювати кореневу частину імпланта, а потім накладати шви). Якщо ситуація (висота кістки) не дозволяє це зробити відразу, то вже через 16 – 20 тижнів може відбутися перший етап імплантації.