Ризики при імплантції зубів мінімальні, хоча існують при певних анатомічних особливостях, захворюваннях, схильностях чи проблемах.
Оскільки вже більше 30 років у стоматологічній практиці відновлення зубів застосовують імплантанти, а з плином часу їх вдосконалюють і максимально адаптовують, та все ж існує 2 відсотки (зі 100), коли імплант не можна застосовувати через протипоказання, або ж імплант не приживляється, а відторгається організмом. У тих 2 відсотки входить несприйняття організмом пацієнта титану — матеріалу з якого виготовлені імпланти. Хоч він практично не токсичний і добре приживляється в щелепній кістці, проте у дуже рідкісних випадках може “не сподобатися” людському організму. Ризики існують і при проблемах із сполучною тканиною. Яка повинна бути “в нормі” навколо імпланта і належним чином виконувати свої функції. Певні ризики при імплантації зубів також пов'язані із хірургічними маніпуляціями, які супроводжують даний процес. При поганому згортанню крові чи інших фізіологічних пересторогах для даного втручання. При несприятливих анатомічних особливостях, наприклад, коли місце, де необхідно встановлювати імплант знаходиться надто близько до артерій, синусів (гайморових пазух) чи нервів. Тому, щоб запобігти травмуванню і негативним наслідкам втручання, проводиться детальне рентгенологічне обстеження та ретельне планування кожного клінічного випадку зокрема.
Передумовою вдалого лікування імплантами є оптимальний стан здоров'я пацієнтів. А якщо у них, скажімо, цукровий діабет, то необхідно досягнути належного метаболічного контролю та задовільного стану здоров'я. Хворіючі пародонтитом також у групі ризику для встановлення імплантів, хоча при ретельній гігієні порожнини рота і регулярному відвідуванні спеціалістів допоможуть тримати у належному стані періімплантні тканини. Значно нижчий відсоток успіху імплантаціях в осіб, які є “затятими курцями”, тому, перш ніж розпочати ортопедичне лікування, слід покинути шкідливу звичку. Ну і, звичайно, існує ризик для встановлення імплантів при недостатній якості та кількості власної залишкової кістки. Дуже незадовільна гігієна ротової порожнини являється чималим ризиком для лікування імплантами, оскільки бактеріальна бляшка і запалення ясен становлять дуже серйозну загрозу для успішних хірургічних маніпуляцій, а згодом - процесу приживлення імпланту, адаптаційного періоду та усього терміну його експлуатації. Тому, можливо, спеціалісти не рекомендуватимуть встановлювати імплант у тій чи іншій вище переліченій ситуації